.................................................................................................................................................................................................................................................................................................................................
// ви читаєте...

Павловський Андрій

Народний депутат Андрій Павловський хоче захистити журналістів від свавілля міліції. Інтерв’ю

pavlovskyi-andrei1Андрій Павловський народився 25 травня 1965 року. Народний депутат України, обраний по багатомандатному загальнодержавному округу («Блок Юлії Тимошенко»), член Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці. Співавтор законопроекту «Про захист права журналістів на збереження і нерозголошення своїх джерел інформації».
— Пане Андрію, розкажіть, будь-ласка, як Ви потрапили у політику? Хто був для Вас взірцем чи прикладом для наслідування?

У політику я  потрапив давно, ще у 2000 році, коли проходили  масові акції «Україна без Кучми». У 2001 році я вступив до партії Батьківщина, тоді це була найбільша опозиційна партія. У той час лідер цієї партії, Юлія Тимошенко, знаходилася за гратами Лук’янівського СІЗО. Як і інші мої побратими, я хотів бути більш корисним державі, бути серед патріотичних сил.

Приклад мені надавав  мій батько, академік Михайло Павловський, який на той час очолював Київський  міський осередок партії Батьківщина. Спочатку я був у молодіжній організації, з часом очолив Святошинську району партійну організацію Батьківщини, а потім став заступником голови Київської міської організації. У 2006 році по спискам Блоку Юлії Тимошенко був обраний депутатом Київської міської ради, а з грудня 2007 року пройшов по спискам Блоку Юлії Тимошенко до Верховної Ради України.

Політикою захоплювався завжди. Мені було цікаво, як саме приймаються  рішення, на якому рівні це робиться, що є мотивацією для політиків  при їх прийнятті.

— Ви є одним із  авторів законопроекту,  який напряму стосується  захисту журналістів  (Проект Закону про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України (щодо забезпечення права журналістів на захист джерел інформації). Які події підштовхнули Вас до його створення?

Місяць тому журналісти запросили мене, Андрія Парубія та Лесю Оробець, на круглий стіл, присвячений стосункам між міліцією і журналістами. Проводила цей круглий стіл Київська незалежна медіа-профспілка. Саме там я почув про ті неприпустимі речі, які відбуваються у стосунках між журналістами і міліцією.

Міліція може не пропускати журналістів, коли вони виконують свій службовий обов’язок до місць, де їм необхідно висвітлювати події.

Запросто можуть побити журналістів (як-то відбувалось з журналістами телеканалу СТБ, коли охорона Януковича резидента побила журналіста Андрушко).

Особливо мене вразив випадок із журналісткою Оленою Білозерською, коли у неї по надуманим причинам вилучили усе журналістське обладнання, всі її файли, архів і, практично, залишили її без професійних засобів роботи, фактично, засобів її існування. Людину позбавили права на професію.

І тоді, під час круглого столу, виникла ця ідея серед журналістів. Річ у тім, що є у нас є закони про захист інформації, про соціальний захист журналістів, де йдеться про те, що журналісти можуть не видавати джерел своєї інформації. Але разом із тим, ті ж міліціянти кажуть, що для них ці закони нічого не означають, тому що слідчі прокурори завжди керуються Кримінально-Процесуальним кодексом, який є для них головним Законом. Але у цьому кодексі нічого не сказано не про захист журналістів, не про захист джерел інформації, ні про те, яким чином можна вилучати професійне обладнання журналістів.

— Хто є співавторами та ініціаторами  цього законопроекту?

Я, разом із Андрієм Шевченком (колишнім журналістом, а зараз депутатом), Володимиром Ар’євим, Олесем Донієм, Андрієм Парубієм, Олесею Оробець та іншими народними депутатами, загалом 11 людей, погодились бути співавторами цього закону.

Що  він має змінити, або як покращить  професійну діяльність журналістів, їх безпеку?

Ми внесли законопроект, який називається «Про захист права журналістів на збереження і нерозголошення своїх джерел інформації». Згідно з цим законопроектом пропонується в Кримінально-процесуальному кодексі прирівняти журналістів до ряду професій, які не зобов’язані розкривати слідчому прокурору свої джерела інформації, як, наприклад, адвокати, священослужителі і психологи.

Ми запропонували додати до переліку цих професій і журналістів. Адже є багато випадків, коли журналістам надають якусь конфіденційну суспільно значущу інформацію тільки за умови, що вони не стануть розкривати своїх джерел. Адже ця людина, яка надає подібну інформацію, може постраждати від цього: її можуть звільнити з роботи, наприклад, з державної служби.

Друга стаття, яку  ми запропонували внести до Кримінально-Процесуального кодексу — це стаття про порядок вилучення професійного журналістського обладнання. Зазначається, що це можна робити тільки через рішення апеляційного суду. Просто так, як зараз це відбувається, вилучити обладнання за постановою слідчого прокурора вже буде неможливо. Це можна буде зробити тільки за рішенням суду, причому прокурор чи слідчий повинен буде обов’язково зазначати, що це не просто обладнання, а це обладнання, яке належить журналісту. Теж саме стосується і вилучення обладнання у телеканалів, радіостанцій, блокування їх рахунків. Тому що влада іноді зловживає своїм становищем. Як приклад, можу розповісти про ситуацію з телеканалом «Чорноморка»: блокували рахунки, вилучали обладнання, фактично, було повністю паралізовано роботу єдиного опозиційного телеканалу на півдні України.

Враховуючи усі  ці випадки, які сталися останнім часом, ми підготували відповідні зміни  до законодавства, які були підтримані незалежною медіа-профспілкою та іншими журналістами.

— Яким чином, згідно  цього законопроекту, має проводитися обшук журналістів?

Як і вилучення  обладнання в журналістів, обшук  самого журналіста, робочого місця, його помешкання може відбуватись виключно за рішенням суду. Жодний слідчий чи прокурор не матиме права ухвалювати рішення про обшук чи вилучення, якщо приймуть цей закон. Знову ж таки, слідчий має спочатку прийняти відповідне рішення, написати звернення до суду, а суд повинен його розглянути, запросити самого журналіста чи його адвоката. І тільки в судовому порядку можливо буде ухвалювати подібне рішення.

Я думаю, що це, хоч трохи, але має захистити журналістів, враховуючи, що це дуже небезпечна професія, особливо коли йде мова про подання якоїсь гострої суспільної інформації.

— Чи поширюватиметься  дія такого закону на, наприклад блогерів, інтеренет журналістів?

Одним із поштовхів була ситуація саме з відомим блогером – Оленою Білозерською, в якої, нібито, за кримінальною справою, забрали обладнання і вимагали розголошення інформації. Я якраз і пропоную, щоб до журналістів відносили і блогерів, людей, які періодично, маючи свій блог, дописують до інтернет-ресурсів. Але в законі зазначено, що це все-таки не випадкові люди, а ті, хто робить це на регулярній і професійній основі.

— Які Ваші прогнози  щодо його прийняття?  На якій стадії  розгляду він перебуває зараз?

Цей законопроект вже зареєстровано і, враховуючи, що серед його авторів голова Комітету з питань свободи слова Андрій Шевченко, ми так само сподіваємося на підтримку депутатів-колег, які  дадуть йому позитивну оцінку за засіданні  самого Комітету, а потім вже будемо намагатись провести це рішення через парламентський зал, але тут вже нам знадобиться підтримка самих журналістів.

Необхідно донести до суспільства, що цей закон життєво необхідний. Щоб навіть члени Партії Регіонів та представники інших фракцій теж за нього проголосували, як це відбувалося, коли був масовий громадський тиск при прийнятті Закону «Про інформацію»: тоді, як пам’ятаємо, журналісти і плакати вивішували в сесійній залі, і листівки кидали. Таким чином змусили навіть Партію Регіонів проголосувати за цей закон. Думаю, так само треба чинити і щодо цього закону, про захист прав журналістів.

— Чому Ви підтримали  підприємців на  податковому майдані?

Коли стало зрозуміло, що новий Податковий кодекс написано на користь тільки великого капіталу, що, фактично, може знищити мільйони людей, що займаються малим бізнесом, я і мої колеги-депутати з опозиційного табору вирішили підтримати акції протесту. Ми допомагали їм скоординуватись, належним чином організуватись. Проти організаторів почались масові репресії — по абсолютно безглуздому звинуваченню, до якого навіть Кучма не додумався свого часу (протестувальники, нібито, пошкодили плитку на Майдані), трьох людей було навіть заарештовано. Я не міг залишитися осторонь цього.

— Чи отримали якусь допомогу від Вас ті, хто  зазнав переслідування після цих подій?

Разом з народним депутатом Юрієм Гримчаком, ми написали заяву, що беремо на поруки цих підприємців, яких посадили за ґрати. Але лише одного з трьох вдалося «відбити», відомого активіста з Харкова – Ігоря Гаркавенка, якого на мої поруки випустили із в’язниці. Зараз ми намагаємося зробити все, що можливо, щоб забрати тих, хто ще залишається за ґратами, хоча б під підписку про невиїзд.

Ми зараз працюємо над тим, щоб цю ганебну справу за сміховинним обвинуваченням про пошкодження плитки взагалі закрили, адже немає ніяких підстав переслідувати людей. Тим більше, що ці люди, які зробили оцінку пошкоджень плитки на 200 тис. грн, працівники управління благоустрою, заявили, що вони підписували документи, не бачачи ні самих пошкоджень, ні тої плитки.

Експертну оцінку вони підписали під тиском свого керівництва, а саме, начальника управління благоустрою, який їм погрожував звільненням. Зрозуміло, що зараз роботу знайти не так просто. На жаль, вони поступились совістю, підписали ці висновки, а люди в результаті потрапили до тюрми. Але все ж таки у них вистачило мужності зізнатись, що вони це зробили під тиском, і. я сподіваюсь, що суд врахує їх свідчення і цю найбільш ганебну справу в кримінально-процесуальній історії України буде закрито.

Чи  підтримуєте Ви київських  протестувальників, власників МАФів, які виступають за оскарження рішення № 413/5225 Київської міської ради про заборону продажу пива і тютюну в МАФах (малих архітектурних формах, а саме, тимчасових спорудах загальною площею менше 40 кв. м) від 23 грудня 2010?

Зараз дійсно склалась дуже важка ситуація з МАФами: іноді вночі приїжджають і масово позбавляють людей засобів роботи та існування. А це ж не просто один підприємець: навколо нього його сім’я.

Торгівлю алкоголем  і цигарками, зважаючи, що це дуже специфічний товар, треба належним чином урегулювати, як це робиться у цивілізованих країнах Європи. Потрібно створити відповідні умови для місць їх продажу, зробити це, наголошую, треба цивілізовано і по-європейськи. Але аж ніяк не репресувати малих підприємців, особливо тих, які брали активну участь у податковому майдані.

— Яке Ваше ставлення  до судової реформи?

Я вважаю, що це не реформа, а просте намагання збоку адміністрації Віктора Януковича знищити судову гілку влади. Суддів перетворили на заляканих істот, тому що зараз вони цілком підпорядковані Вищій раді юстиції, яка в свою чергу повністю залежить від Президента. Будь-який суддя, який ухвалить щось за законом, а не так, як потрібно адміністрації, ризикує не тільки місцем роботи, а і тим, що проти нього можуть порушити кримінальну справу.

Повністю повернулось  «телефонне право». Хочу зазначити, що стало відомо, що один із суддів, який призначив, щоб Юрій Луценко сидів за гратами, зізнався, що йому таки дзвонили із адміністрації і сказали, якщо він не посадить Луценка, то замість нього сидітиме він самий. І під таким тиском людина була вимушена прийняти не правове рішення.

— Чи потребує, на  Вашу думку, змін  судоустрій Україні? Що вимагає реформ, у першу чергу?

Я вважаю, що треба йти шляхом більшості цивілізованих країн, США та Європейський країн, де діє суд присяжних, де є виборні судді. У Сполучених Штатах, приміром, усіх місцевих суддів обирає населення.

Пропрацює такий суддя рік-два, прийме якісь хабарі за необхідне рішення, а це стає відомим одразу, і ніхто його не обере вже на наступний термін, знаючи, що він хабарник.

І те ж саме стосується їх місцевої поліції. Це теж в США  виборна посада. Якщо у певному районі головний поліцай хабарник, люди його просто не оберуть і далі очолювати поліцію.

Я думаю, і нам  треба йти таким шляхом. Треба більше довіряти людям. Народ завжди правий, як кажуть.

— Розкажіть, будь-ласка,  про Ваші інші  законодавчі ініціативи.

Пишаюся тим, що я є автором прийнятого закону про те, що необхідно інформувати населення про вміст ГМО у продуктах харчування. Адже потрібно надавати інформацію, як про те, що продукт не містить ГМО, так про те, що там таки є ГМО. Наразі я звертаюся до прокуратури, щоб вона відслідковувала дотримання цього Закону.

Нещодавно, на жаль, Верховна Рада України «провалила»  наш законопроект про захист банківських вкладів. У цьому законопроекті я пропонував підсилити відповідальність банкірів за те, що вони невчасно видають людям депозити.

Разом з Сергієм  Соболєвим ми подали законопроект про  негайну індексацію доходів, соціальних виплат населення, у зв’язку з тим, що реальна інфляція становить зараз більше 40 % і уряд не дотримується чинного законодавства, що необхідно індексувати пенсії, зарплати і стипендії.

Було внесено  відповідні зміни до бюджету, як давніше Віктор Янукович обіцяв, щоб мінімальна пенсія була не менше 1200 грн, а мінімальна зарплата не менше 1560 грн.

У першу чергу, я вважаю, потрібно виконувати свої соціальні зобов’язання. Опозиція допоможе і нагадає про це владі.

ЦЕ ЦІКАВО

  • Як влада бюджетників обкрадає
  • Обговорення

    Нажаль, коментарі закрито.

    К сожалению, комментарии закрыты.

    квартиры от хозяев
    Close
    Додавайтесь у соц.мережах
    Не пропустіть наші свіжі новини
    БанкИск - Сообщество обманутых банками клиентов