ua3.info | Якщо завтра велика війна Україна не має достатніх оперативних резервів, щоб протистояти агресору. Розслідування

Новини

Якщо завтра велика війна Україна не має достатніх оперативних резервів, щоб протистояти агресору. Розслідування

12 Июл 2017 ⋅ Ваш отзыв

У разі різкого загострення на фронті Україна готова терміново мобілізувати на захист країни близько 130 тисяч військових.

Саме стільки людей, за словами міністра оборони Степана Полторака, на сьогодні налічується в оперативному резерві ЗСУ. Що означають ці цифри і чи зможуть резервісти дати адекватну відсіч агресору, якщо бойовики та Росія зважаться на маштабний наступ?

До війни інститут резервістів в Україні діяв на добровільній основі. Піти на службу в резерв міг будь-який громадянин країни, який придатний за станом здоров’я та уклав відповідний контракт з військовою частиною. За це навіть платили гроші.

З початком війни на Донбасі систему вирішили переглянути, адже одна справа – підписати контракт і стати резервістом у мирний час, і тим самим навіть «відкосити» від строкової служби, адже на час дії контракту резервіста не можна призивати, а покличуть його на збори чи ні – невідомо. Але зовсім інша справа — бути резервістом, коли країна веде війну – бажаючих негусто, а підтримувати обороноздатність потрібно. У підсумку в 2015 році Верховна Рада за ініціативою президента ухвалила зміни до закону «Про військовий обов’язок і військову службу», і в резервісти стали записувати всіх поспіль: від демобілізованих АТОшників до строковиків. Було введено поняття «оперативного резерву» першої та другої черги.

«До оперативного резерву першої черги потрапляють військовослужбовці, які були призвані за мобілізацією до ЗСУ протягом з першої по шосту черги мобілізації та які звільнилися й стали на військовий облік у військові комісаріати, а також ті, хто пройшов строкову службу починаючи з 2014 року. Це обов’язкова процедура: усі, хто був призваний за мобілізацією і брав участь в АТО, після звільнення включаються автоматично до оперативного резерву першої черги», — пояснив командир однієї з військових частин ЗСУ.

«Мене поставили до оперативного резерву першої категорії, про це робиться відмітка у військовому квитку, і будь-який дембель за фактом є резервістом, — розповів резервіст Нацгвардії Віталій Лазебник. – Ніяких контрактів, природно, я не укладав, так ніхто і не питає про бажання, адже такий закон».

«Оперативний резерв другої черги – це всі інші військовозобов’язані, у тому числі ті, хто проходив строкову військову службу до 2014 року або службу за контрактом», — додає командир військової частини.

Навіщо це потрібно

Оперативний резерв потрібен для того, щоб «військова частина могла доукомплектуватися військовослужбовцями, які проходили у них службу, в разі проведення відмобілізування або приведення частини у воєнний стан».

«Адже ці люди мають бойовий досвід, пройшли певний шлях на війні, вміють поводитися зі зброєю», — додає резервіст 95-ї бригади, відомий волонтер Мирослав Гай.

У разі загострення на фронті й рішення президента про мобілізацію резервістів, ті, хто включений в першу чергу оперативного резерву, будуть відправлені на доукомплектування бойових військових частин у зоні АТО, а резервісти другої черги стануть в нагоді в тилових частинах і частинах територіальної оборони.

«Якщо буде введено воєнний стан, і Росія почне широкомасштабну війну проти України, то я як офіцер оперативного резерву повинен буду протягом 22 годин прибути в частину свого підрозділу, — зазначає Мирослав Гай. – Мені, наприклад, треба буде прибути в Житомир, там є конкретний командир моєї роти, зброя, яку записано на мене, підрозділ, яким я повинен командувати. Таким чином, резервісти будуть однією з тих сил, яка негайно і оперативно зможе стримати агресію, доки держава не вживе заходів щодо забезпечення оборони».

А поки гострої потреби на фронті в резервістах немає, ця категорія військових щорічно призивається на військові збори.

«Зазвичай телефонують з військкомату і запрошують на збори, тобто навіть запитують, хочеш чи не хочеш поїхати. Але якщо вже дуже сильно потребують твоєї спеціальності, то тут ніхто питати не буде. У цілому за своїми товаришами я можу судити, що народ особливо не відмовляється», — говорить Віталій Лазебник.

Правда, минулорічні збори резервістів на Гончарівському полігоні в Чернігівській області були пов’язані з гучним скандалом на всю країну. Резервістів привезли під КПП полігону, але довго не пропускали всередину. Від неробства і нудьги деякі з них напилися і влаштували п’яний дебош.

«Але я теж був тоді на Гончарівці, і взагалі мені все сподобалося. Це були перші великі збори бригадного рівня, і пройшли вони непогано. Частина була дійсно підготовлена, — згадує Лазебник. – У цьому році я на збори поки не їздив, але хлопці кажуть, що рівень підтягнувся: видають не просто форму, а спальники, каремати і все, що потрібно, всього вистачає, плюс не фігнею страждають і в казармах задерши ноги не валяються, а цілий місяць добре займаються».

Чи це спрацює

У теорії система оперативного резерву повинна працювати як годинник і ефективно стримати агресора, але, за словами експертів, на практиці все може бути не так ідеально.
По-перше, 130 тисяч оперативного резерву – це мало. Так вважає військовий експерт Олег Жданов.

«130 тисяч насилу покривають половину чисельності ЗСУ, а якщо починається повноцінна широкомасштабна війна, то потрібно мати хоча б дворазовий або навіть триразовий резерв. Тобто якщо в нас 250 тисяч армії, треба мати 500 тисяч резервістів, які будуть готові стати в стрій, тому що в перші дні війни, як правило, втрати сягають 50%, тому 130 тисяч – крапля в морі», — каже військовий експерт.

По-друге, висока ймовірність того, що не всі резервісти за тривогою прийдуть у свої військові частини.

«Близько 30% точно не з’явиться, — прогнозує Жданов. – Тому я й кажу про те, що потрібен дворазовий резерв, щоб хоча б половина прийшла точно».

Проблема неявки лежить не тільки в площині особистого небажання резервістів, але також має об’єктивні причини.

«Наприклад, людина живе у Києві, але вона – резервіст 79-ї бригади, яка базується в Миколаєві. Зрозуміло, що в разі широкомасштабної війни вона в принципі не зможе дістатися до Миколаєва, адже транспортні магістралі під час війни руйнуються насамперед: кілька авіаційних бомб – і ніхто нікуди не добереться. Система територіальної оборони була б значно ефективнішою», — говорить колишній ізраїльський солдат, військовий інструктор Цві Аріелі.

Але на цьому недоліки української системи резервістів не закінчуються.

«Резервістські підрозділи не самостійні. Є бригада або військова частина, а до них приписуються додаткові резервістські підрозділи. Це неефективно, адже виходить так, що без резервістів військова частина несамостійна, а якщо вона самодостатня, то навіщо їй тоді резервістські підрозділи? – каже Аріелі. – В Ізраїлі, наприклад, резервістська бригада складається тільки з резервістів. Вона не складається з суміші строковиків, кадрових військових, резервістів. Якщо така бригада не зможе зібратися з якоїсь причини, то буде інша, яка збереться, чи буде бригада строкової служби, яка взагалі ніяк не залежить від резервістів. Набагато ефективніше було б, якби резервісти діяли окремо, а не прив’язувалися до військових частин».

Нарешті, навчання і збори, які проводяться для резервістів, за словами Цві Аріелі, не враховують головного чинника – швидкості.

«Необхідно провести навчання, щоб за день-два несподівано зібрати бригаду хоча б у пункті постійної дислокації. Поки такі експерименти були провальні: збирали людей, вони чекали годинами і навіть днями, потім частину відправляли назад, частину залишали, і був повний бардак. Як на мене, все це чергова фікція або помилковий напрямок роботи», — резюмував військовий інструктор.

Артур Гор, Національне бюро розслідувань України