ua3.info | Заступник директора НАБУ Гізо Углава до призначення літав до екс-регіонала Ставицького. Фото

Ставицький Едуард

Заступник директора НАБУ Гізо Углава до призначення літав до екс-регіонала Ставицького. Фото

07 Авг 2018 ⋅ Ваш отзыв

Заступник директора Національного антикорупційного бюро України Гізо Углава на початку 2015 року міг зустрічатися з екс-міністром енергетики та вугільної промисловості Едуардом Ставицьким, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Журналісти Слідства.Інфо отримали фотографію, яка про це свідчить.

За інформацією їхніх джерел, зустріч відбулася у січні-лютому 2015 року у Тель-Авіві.

Ще восени 2014 року була інформація, що Ставицький став громадянином Ізраїлю і змінив прізвище на Розенберг.

Журналісти-розслідувачі зазначають, що в оздобленні закладу харчування видно написи на івриті.

Один із чоловіків за столиком схожий на Ставицького – міністра часів екс-президента Віктора Януковича, а інший, який сидить боком, – на Углаву, що підтвердили дослідники «Белінгкет».

Від своїх джерел Слідство.Інфо отримало інформацію, що Углава нібито пропонував Ставицькому домогтися переведення справи екс-міністра з Генпрокуратури до НАБУ і посприяти її позитивному для втікача вирішенню.

Перевірити інформацю щодо суті зустрічі Слідству.Інфо не вдалося.

Півтора місяці Слідство.Інфо намагалися отримати коментар Гізо Углави.

«Спочатку перший заступник директора НАБУ перебував у відрядження і не міг зустрітися з журналістами. Після відрядження ситуація не змінилася, перемовини про інтерв’ю тривали тижнями. А коли журналіст Слідства.Інфо напряму спитав про зустріч зі Ставицьким, посадовець просто перестав відповідати на повідомлення», – йдеться в замітці.

Спроба журналістів потрапити до Углави на прийом громадян теж не вдалася. Перед прийомом кожен має написати запитання, які збирається поставити чиновнику. Журналіст так і зробив, але до кабінету заступника директора бюро його так і не покликали.

А Едуард Ставицький під час розмови скайпом не одразу пригадав ту зустріч, а коли журналісти показали йому фото, визнав: «Я себе тут впізнаю, безумовно».

Він підтвердив приблизний час зустрічі: «Це фото, судячи з моєї зачіски і вигляду, десь 2014 рік… Чи це 2015-й, як ви кажете, січень… На жаль, у мене така тоді була ситуація… цей 2014 рік дуже важкий був для мене… того що міграція була і таке все інше».

Але свого співрозмовника Ставицький пригадати не зміг: мовляв, у той час було дуже багато різних зустрічей. І навіть ім’я Гізо Углави йому ні про що не сказало.

«Я особисто по імені і прізвищу, які ви мені зараз задаєте, не згадую цю персону», – заявив екс-міністр.

У прес-службі НАБУ на запитання про зустріч Углави й Ставицького відповіли: «НАБУ не розслідує і ніколи не розслідувало справ стосовно Ставицького. Відтак, повідомлення про нібито таємні переговори першого заступника директора зі Ставицьким щодо „закриття“ є неправдивими».

Директор НАБУ Артем Ситник проігнорував прохання журналістів прокоментувати ймовірну зустріч його заступника з колишнім міністром.

Повноваження заступника директора бюро Гізо Углава отримав лише у квітні 2015 року.

Закон, за яким було створено бюро, набув чинності у січні 2015 року. Гізо Углава входив до групи експертів, яка розробляла законодавство щодо створення НАБУ.

На початку 2015 року справи щодо корупційних дій екс-посадовців залишалися у ГПУ.

У лютому 2015 року Ставицького підозрювали у привласненні, розтраті майна шляхом зловживання службовим становищем у особливо великих розмірах і в легалізації (відмиванні) доходів, отриманих злочинним шляхом, також він фігурував у справі про відчуження території «Межигір’я».

З приводу останньої справи до Ставицького в Ізраїль восени 2016 року літали заступники генпрокурора Луценка.

У травні 2017 року стало відомо, що Інтерпол припинив розшук Ставицького.

На початку 2018 року ГПУ завершила справу проти Ставицького – і викликала його для ознайомлення з матеріалами.

У травні 2018 року ГПУ направила до суду звинувачувальний акт стосовно Ставицького справу щодо незаконної передачі комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» урочища «Межигір’я» компанії «Надра України», а потім у приватні руки.